Свято урожаю!!!

Вийшов сіяч у поле.
Ранок, чорніє рілля.
Прийме зерно, як долю,
Зранена плугом земля.
Ті золоті зернини
У сіячевій жмені –
Плоду чекання, нині
Повні снаги й натхнення.
Впали одні обіч шляху,
Що в далину курився.
Стали обідом птаху –
Марно сіяч трудився.
Інші – на ґрунт кам’янистий.
Швидко рости почали.
Сонце зійшло променисте –
Швидко вони пов’яли.
Ще одні впали між терен.
Вигнався той – поглушив.
Не дочекатися зерен,
Тільки бур’ян лишивсь.
Решта на добру землю
Впали в обійми ниви.
Золотом сяють стебла
У промінцях пестливих.
…Чути коси голос,
Пісня женців тане…
Пада рясний колос –
Хлібом зерно стане.

RSDwWKsCQRU

-tk2ckjv0-g

WCtPFKLGJXA

1cdNjArdxoY

eEhIiuHTNSE

JKCTAyOSrlU

QicSKghEAW4

r9xGoc7Ohww

ry_7A-gRsKQ

tqoeuV1dgBI

W5Di_ATldsk