Голодомор 1932-1933 рр. – ми пам'ятаємо!

Засвіти свічку у вікні,
щоб вони побачили той шлях.
Не бійся, навіть у імлі
вони знайдуть дорогу, і не питай, то як.Вони – то діти, старі і молоді,
котрих голод косив довгі дні.
Села залишалися одні, пусті.
Нікого не лишалось, вмирали всі.Самі в тому не винні,
в них забирали,
і нічого не лишали, це відомо нині,
забирали все, геть усе.Хто ж той нелюд, що посмів таке
з людьми зробити.
Посягнути на святе –
життя, посмів їх так безкарно вбити.Голод – то смерть найгірша,
ти змусив нею вмерти їх.
І нікому не дозволив більше
побачити, ні рідних, ні близьких.Хто ж ти смерть мільйонів,
що згубила народу цвіт.
Який їв дітей, собак, котів,
а про це не знав ще й світ.комунізм – смерть Народу.
Ходив по селах, а в руці коса.
Не минав ні дому, ні оброду,
кажуть гірше вже війна!Вожді народу – Сталін й Ленін –
тому все вина.
Було й багато інших,
та хто їх рахува.Плач убитих лунатиме повік,
його почувши пам’ятай,
усіх людей, що не дожили вік,
Ніколи ти не забувай!Тож поки жеврить свічка
у тебе на вікні –
ми пам’ятатимемо про голод,
ще довгі, довгі дні.
images
2O4ShthAa5Q
yg5AW6olRc8
md32wBgkT5M
oqyvfkeJBe4